Сміх викликає радість і задоволення. Діти люблять читати веселі книжки більше, ніж серйозні та проблемні, а проте дуже мало авторів можуть по-справжньому розсмішити. Смішна книжка безпечніша, її можна читати без дорослих. Сміх дає внутрішній ресурс, тоді як до проблемних книжок треба готувати себе і дитину. Хоча іноді автори використовують гумор, щоб розкрити якусь складну тему.
Літературну працю розпочав у студентські роки. Його славні, сповнені гумору дитячі оповідання ввійшли до хрестоматій і шкільних підручників. Найбільшої популярності Ярослав Стельмах набув як драматург, п’єси якого йшли майже на всіх сценах України і за її кордонами...
Як зробити так, щоб дитина за літо не відвикла від книжки? А може, навіть полюбила читати? І бажано, щоб при цьому відпочила, особливо після виснажливого дистанційного навчання. Дуже просто: потрібно обрати найсмішнішу у світі книжку!
Різні діти підходять до певних книжок у різний час. Одних важко змусити читати навіть короткі вірші, інші - того ж віку - ковтають повісті. Читання не є універсальним хобі для всіх дітей. Якщо повести дитину в книгарню і попросити самій обрати книжку, це значно збільшує шанси, що вона її прочитає.
Не варто особливо сподіватися, що на пляжі чи в горах дитина буде читати. На природі діти повинні досліджувати природу, лазити по деревах і зривати шовковицю. Краще сконцентруватися на читанні вдома. І якщо ви вже обрали для себе книжку, то нехай вона буде смішною, і її хотітиметься читати ще і ще!
Ось декілька прикладів гумористичних оповідань, які можуть зацікавити дітей 4 класу:
"Сашко Лісовий захворів" (за мотивами Ярослава Стельмаха)
"Скінчилися раз уроки, а вчителька наша і каже: "Сашко Лісовий захворів, хто піде його провідати?" "Я! Я! Я!" - посхоплювались усі. "Якщо ви і в нього так кричатимете, - говорить вчителька, - то краще нікому не йти. Хворому потрібен спокій."
Ми запевнили її, що не галасуватимемо, а вчителька відповіла, що ми молодці, але все одно сьогодні хай підуть кілька чоловік, а завтра ще кілька і післязавтра теж. "І пам’ятайте, - закінчила вона, - хворому потрібен спокій. Дивіться, щоб він не вставав з ліжка, розважте його як зумієте"...
Приходимо. - От добре, - мама його зраділа. - У мене саме обідня перерва кінчається. Там, на кухні, суп доварюється. Ви через десять хвилин з плити його зніміть, хлопця мого нагодуйте.
- Та ні, - одказує. - Зовсім не нудно. Я от книжку читаю. Але ми вирішили, що це він так говорить, із ввічливості. - Нічого, - підбадьорюємо, - ми тебе зараз розважимо. От тобі Наталка заспіває.
- Чого це я буду співати ні з того ні з сього?! - Наталка нам. - Як це не хочеться?! Ех ти, подруга! Він же один тут. Ну, як знаєш. Стали посеред кімнати, відкашлялись і давай співати.
- Авжеж, повеселішало, - Наталка за нього відповідає. - Так фальшивити, то краще вже зовсім мовчати. І без ваших концертів обійдеться. Сашко промовчав, але ми зрозуміли, що це він так промовчав, щоб не завдавати нам клопоту. І стали ми тут матроський танок виконувати, який на святковий вечір готували.
Підспівуємо собі, в долоні у такт плещемо, підборами по паркету - ух! Так добре в нас іще ніколи не виходило. Чуємо дзвоник у двері. Наталка побігла відчиняти. - Це що за неподобство! - кричить. - Я поверхом нижче живу. У мене робота термінова, спеціально додому взяв, щоб не заважав ніхто, так ви отут казна-що виробляєте. Припиніть цей тупіт.
- Нічого собі хворий! Таке витримати - здоров’я як у слона треба мати.
- Ну, то придумайте щось інше, - дядько каже. - Он ви на хлопця подивіться. - О! - скрикнув я радісно. - Так у тебе ж магнітофон є. Чого ж ти мовчав! - Зроби голосніше, - гукнув Митько.
Побігли ми на кухню. Справді, бачимо - в каструльці щось темне на самому дні залишилось, і пахне зовсім не так, як суп. - Ех ви! - Наталка зітхає. - Через вас зовсім забули, що мама просила. Стали ми харчі якісь шукати.
- Яка різниця, - Митько каже, - із заваркою чи без. Однаково вода. Коричнева тільки. Скип’ятили воду, вкинули цукор у склянку. - Не хочу, - каже. - Це в нього від голоду, - здогадавсь я. - Ми тобі зараз усі втрьох картоплі почистимо. Ти як любиш, смажену чи варену?
- Додому! - блимнув на неї Митько. - І полишити хворого товариша? Може, тобі заспівати? - Може, затанцювати ще разочок? - Не треба, - кричить, - мені ваших танців, і нічого не треба! Облиште мене! Лежала собі людина і горя не знала. У мене і так уже температура піднялась.
- Ну, ти бачив таке? - мовив Митько вже надворі. - Друзі прийшли до нього, не шкодуючи ні сил, ні часу, розважити, щоб йому сумно не було, нагодувати, а він після цього нас, можна сказати, виганяє. Не буду більше його відвідувати. Хай собі книжки читає.
За матеріалами: Ярослав Стельмах, "Митькозавр із Юрківки". Повісті та оповідання. Післямова Л. В. Хмелевської-Стельмах. Харків, видавництво "Фоліо", 2012 р.
Ось ще декілька авторів, чиї твори можуть сподобатися дітям:
- Сашко Дерманський
- Анатолій Костецький
- Олеся Мамчич
- Галина Ткачук
- Кузько Кузякін
- Аня Хромова
- Олександра Орлова
- Саша Кочубей
- Сергій Лоскот
- Ніл Ґейман
- Джефф Кінні
- Макс Бралльє
Обирайте книжки, які будуть цікаві вашій дитині, і насолоджуйтесь веселим читанням разом!
Гумористичні твори не лише розважають, а й виконують важливі функції:
- Допомагають зняти стрес і напругу.
- Розвивають почуття гумору.
- Вчать дивитися на світ з позитивом.
- Допомагають подолати страхи.
- Сприяють розвитку фантазії та творчого мислення.
Павло Глазовий - справжній український «сміхотерапевт» ХХ-го століття. Його твори запалюють радістю і юні, й дорослі серця, підбадьорюють у найскладніші хвилини безнадії. Творчість Павла Глазового - гірка й прекрасна водночас правда про нас самих. Його буцімто невибагливі на «естетський» слух гуморески роблять людей веселішими, відкритішими, добрішими та оптимістичнішими.
Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) - видатний український письменник, широко знаний у нашій країні та за рубежем, - увійшов в літературу як високоталановитий майстер сатири і гумору. Митець самобутній і неповторний, він формувався й зростав на грунті народного життя.
Олекса Петрович Стороженко походив із старовинного козацького роду, був хоробрим офіцером і мудрим чиновником. Служба кидала його по різних куточках України. Але всюду він збирав народні бувальщини, оповіді, казки. Закоханість письменника у минуле нашого народу, в його побут, а також талант зробили, врешті, чудовий сплав.
Сміх як сонце, має тисячі променів і промінців. Сміх має велику силу!
Сміх може бути гострим і викривальним,- це сміх сатири. А може бути добрим і співчутливим, а не злим чи глузливим. Французький письменник Віктор Гюго якось сказав: «Сміх - це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя». «Висміяти - значить вилікувати»- казав М.Горький. Здається, люди зрозуміли це задовго до них. Тисячоліттями людство складало, зберігало і передавало наступним поколінням веселі казки, дотепні історії, жартівливі пісні, кумедні побрехеньки, анекдоти, гуморески. Та хіба все перелічиш?
Ярослав Стельмах, відомий своєю любов'ю до української мови, залишив нам у спадок безліч гумористичних творів, які вчать дітей добру та позитивному погляду на світ. Його слова про те, що кожне українське слово на вагу золота, надихають нас цінувати та оберігати нашу мову.
Тож, нехай сміх завжди буде вашим вірним супутником! Читайте гумористичні оповідання, діліться ними з друзями та родиною, і нехай ваше життя буде наповнене радістю та позитивом!
