Школа - це не лише місце навчання, але й джерело безлічі кумедних та незабутніх історій. Саме зі шкільного життя беруть початок найсмішніші історії, які з роками не забуваються, а навпаки - стають ще кумеднішими. Гуморески про вчителів і школу - це ті самі жарти, у яких кожен упізнає себе: хтось - старанного учня, хтось - хитруна з останньої парти, а хтось - суворого, але справедливого вчителя. Гуморески - чудовий спосіб підняти настрій всім навколо. Ще з дитинства всі знайомляться з цим видом творів. Після його прочитання одразу стає веселіше.

Пропонуємо вашій увазі збірку гумористичних оповідань, жартів та смішних випадків зі шкільного життя, які змусять вас сміятися до сліз.

Веселі історії зі шкільного життя

Користувачі інтернету розповіли про випадки зі шкільного життя, які змусять вас сміятися до сліз. Вони показують, що школа не обмежується лише навчанням, а має чимало веселощів.

• "Двоє дітей, які раніше ніколи не билися, зчепилися один з одним у сварці. Один із них не знав, що супротивників прийнято штовхати в груди. Замість цього він просто ритмічно терся пахом об іншого хлопчика протягом 10 секунд, поки охорона їх не розняла. Я думав, що єдиний помітив це, але наступного дня вся школа сміялася над цим хлопцем".
• "Ми ввімкнули аудіозапис із жіночими стогонами через колонки під час випускної промови директриси. Ось як ми це зробили. Напередодні ми дізналися, що завтра о 8:30 вся школа збереться в аудиторії. Ми записали два треки на CD-диск: перший тривав 1 годину і містив лише тишу, а потім одразу починався другий трек із непристойними жіночими стогонами. Перед зборами я дістав ключі від аудіобудки, вставив диск і ввімкнув запис, щоб частина зі стогонами пролунала якраз під час промови директриси. Потім викрутив динамік на повну гучність. Рівно за годину я увімкнув телефон, щоб записати реакцію аудиторії на камеру: мій клас був у захваті. А директриса сказала лише "Ну, це було досить пристрасно", і не здогадалася, хто це зробив".
• "На шкільній зустрічі провели жартівливе змагання, де від кожного класу брала участь пара - хлопець і дівчина. Хлопцеві зав'язували очі, а дівчина диктувала йому інструкцію з проходження "смуги перешкод", якої насправді не було. Коли підійшла черга одного незграбного старшокласника, його напарниця закричала: "А тепер просто біжи прямо!". Він із розбігу понісся прямо в натовп однокласників, які розступилися перед ним. У підсумку хлопець з розмаху врізався в трибуни, вдарився гомілкою і перелетів через кілька рядів. Після цього він став шкільною легендою, хоча в той момент йому, напевно, було не до слави".
• "Мої друзі поставили в шкільному коридорі дві фігурки рестлерів. Ми зібралися біля них і почали волати: "Так! Побий його! Хай буде бійка! Хай буде бійка!". У коридор одразу прибігли директор і кілька вчителів-чоловіків, щоб розборонити "бійку". Коли вони зрозуміли, що відбувається, вирази їхніх облич були кумедними".
• "У шкільній невеликій музичній групі, де я брав участь, були розслаблені дні, коли ми грали після уроків. В один із таких днів кілька хлопців вирішили повеселитися і влаштувати засідку на молодого керівника, худорлявого хлопця років 25. Особливо великий 14-річний однокласник підкрався до керівника і спробував завалити його. Але в останню мить керівник це помітив, перекинув юнака через спину і жбурнув на підлогу, як професійний боксер. Він встав із широко розкритими очима, не знаючи, пишатися собою чи писати заяву про звільнення через напад на учня. Ми вважали ситуацію кумедною і захоплено аплодували керівнику, і більше до нього не лізли".
• "В останній тиждень мого передостаннього шкільного року хтось пустив чутку, що в середу в їдальні буде бійка їжею. Усі хотіли це побачити, хоча ніхто особливо не повірив. І ось, у середині обіду в середу, через увесь зал, як у сповільненій зйомці, пролетіла склянка з льодом. У того, хто кидав, у відповідь полетіла таця з картоплею і наггетсами. Настала секунда тиші: невже бійка все ж буде? І тут почалися веселощі - з усіх боків полетіла їжа. Здавалося, що в повітрі її більше, ніж на столах. Охоронці намагалися зупинити порушників, але отримали піцою в обличчя. Адміністрація запанікувала, адже ніколи такого не бачила. Усе тривало не більш як хвилину, але спогади досі викликають у мене сміх".
• "В останньому класі я виявив секретний прохід у стелі в шкільному чоловічому туалеті. Якщо встати на стіну кабінки, відсунути плитку і підтягнутися на руках, то можна було залізти в "печеру" заввишки близько 3,5 метра між поверхами. Ми з друзями, звісно, постійно туди залазили і досліджували простір. Під час перебування в тому проході наші голоси чудово чути внизу, тому в туалеті на час вилазки ми залишали вартового. Одного разу ми з другом були сповнені рішучості залізти в наш прохід без вартового. Ми застрягли там і почали сміятися, а хтось почув наші голоси з туалету і сказав: "Алло?". Ми дуже перелякалися. Почекали, коли той хлопець піде з туалету, і при звуці дверей почали спускатися. Коли я відсував плитку, щоб зістрибнути зі стелі вниз, хлопець побачив мене - виявилося, що він не пішов. Він перелякався і вискочив із туалету, а ми втекли. Незабаром усі туалети школи замкнули, приїхала поліція. З'явилися чутки, що якісь моторошні хлопці підглядають за учнями через щілини в стіні туалету. Ми дуже боялися, що нас спіймають і відрахують."

Гуморески про школу та вчителів

Шкільне життя у багатьох асоціюється не тільки зі спогадами про навчання, учителів та однокласників. Ще вона багата смішними історіями. Гуморески про школу й учителів - маленькі шматочки нашої пам’яті, подані з усмішкою. Вони дозволяють подивитися на шкільні будні без образ і зайвого пафосу, згадати смішні моменти та просто посміятися від душі. Бо, чесно кажучи, навіть найсуворіший урок стає кращим, якщо є місце для гумору.

"Жорина мрія"

Каже вчитель на уроці патланеві Жорі:
- Наліпив ти нісенітниць у домашнім творі.
У свої сімнадцять років мислити не вмієш.
Задавав я написати, як, про що ти мрієш.
Ти ж надряпав з помилками лиш одну сторінку.
"Я мечтаю підшукати Інтересну жінку,
Щоб для мене підходящі мала внєшні дані
І робила в гастрономі чи у ресторані…"
Це такі нікчемні мрії в хлопця молодого?
Ти один лиш дописатись можеш до такого.
- Чом один? - скривився Жора.

"Мученик науки"

Повернувся першокласник із занять додому.
Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому.
- Що з тобою, мій синочку?

"Чудовий школяр"

Двох онуків дід старий
Посадив на руки
Та й розказує казки.
Слухають онуки.
Раптом меншенький спитав:
- А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?
- Та ходив, Павлусю.
- От був номер!

"Невгамовний син"

Запросив директор школи - це вже котрий раз!
- Матір лобура, що ходить у десятий клас.
- Угамуйте,- каже,- сина.

Гуморески про шкільне життя - це так життєво. Це не видумане. А як же смішно!

"Івасик"

Батько дивиться у зошит.
- Двійка, двійка… Стид і страм!
Я, їй-право, побоявся б показать таке батькам.
- А Івасик-першокласник перед ним стоїть, як туз.
- А чого,- пита,- боятись?

"Коріння і насіння"

- А ти, тату, в школі вчився?

"Дивіться"

В школі вчителька питає
учня свого зранку:
- Я ж батьків твоїх хотіла
бачити, Іванку!
Певно, ти забув сказати?
Не привів чого ти?
- Зараз. Зараз.

"Творчий"

- Я, напевне, дуже творчий.
- каже Владик Олі.

"Задачка"

Син малий прибіг зі школи.
Ледве сам не плаче.
Каже, дали їм придумать
кожному задачу.
Тато каже: - Щось придумай.
Це ж тобі завдання.
Треба щось додать, ділити.
Звісно, й запитання.
Той недовго мислив-шкрябав.
Шустрий він на вдачу.
Каже: - Тату, я придумав
отаку задачу:
Скільки люду обманути, скільки треба вкрасти,
Щоб купити дім і джипа.

"Все просто"

Мати каже: - В чому справа?
Петрик вчиться ліпше.
Ти ж таки у мене, синку,
був завжди мудріше.
- Все тут просто. - каже Ігор.
Пальцем в лоба тиче. -
Вчиться краще. Бо від школи
Петі значно ближче.
- Як то так?

"Талант"

- Син приходить часом сонний, в’ялий він доволі.
-Каже якось батьку вчитель у музичній школі.
Тато радий: - То є добре!

"Найбільше любить"

- Хочу я спитати, - просить мати в Люби. -
Є ж якісь уроки, що найбільше любиш?
- Що тут думать довго.

Віршовані гуморески про школу для дітей є найулюбленішими. Все тому, що вони звучать ритмічно, весело та з римами. Діти це люблять. Проте для старшого віку пропонується читання гуморесок про школу Остапа Вишні.

Анекдоти про школу

Діти - це наше все. Щирі чисті душі іноді здатні породжувати такі «перли», які потім переказуються з уст в уста. Подібні історії перетворюються в анекдоти, які веселять публіку.

• За твір "Як я провела літо" Ганнуся Петренко отримала "п'ятірку". Аж занадто вже правдоподібно вона описала, як вчителька Марина Іванівна розважалася в сауні турецького готелю з її татом і ще трьома чоловіками.
• На уроці географії у школі: -Діти! Пограймо у гру. Я описуватиму вдачу якогось народу, а Ви будете відгадувати, що це за народ. Добре? - Домовились! - Отже, гарний народ: і працюють наче, і гостинні трішки, проте як вип'ють - ховайся, бо буде лихо... Петрик викрикує: -Та це ж москалі! -Ну, які ж москалі, Петрику, вони росіянами звуться... А взагалі то правильно! Сідай. Наступне: і хазяйновиті вони, у всьому порядок та рахунок знають, тільки от взимку в них снігу не випросиш... Марічка підскакує: - Я знаю, жиди це! Та які жиди - їх євреями кличуть. А взагалі то правильно! Сідай, Марічко. Остання людність: хазяйновиті, щирі, гостинні люди, а хати в них маленькі-гарненькі, побілені; поряд мальви ростуть... Все як у казці, проте вийде чоловік з хати, подивиться на хатинку сусіди і зціпивши зуби, промовить: "А, бодай вона згоріла..." У класі мовчанка. -Ну, хто це? Що не знаєте? Чого мовчите?
• - Вітаю, діти. Тема сьогоднішнього уроку - "Відкат". Хто мені скаже, що таке відкат? - Відкат - це грошовий еквівалент подяки за те, що у тендері вибрали саме нашу фірму. - А що таке тендер? - Тендер - це чемпіонат галузі по відкатах. - Молодець, сідай, шість. Чотири тобі і два ти сам знаєш куди. Записуємо умову задачі. У Іванка було 5 яблук. За документами. За фактом 3, а за договором 7. Запитання: скільки яблук буде у того, хто перевіряє господарську діяльність Іванка? Наступне запитання. Вплив родинних зв'язків на корупцію. Сашко, відповідай. - Я не вивчив. - Сідай, п'ять. - Дякую тато. - Хто приведе мені приклади корупції в історії? Ніхто не знає? Гоголь "Мертві души" скільки томів написав за документами? Два. А здав? Один. Де другий? Згорів! Тепер ви розумієте, чому у нас новий комп'ютерний клас згорів? І чому спортзал скоро згорить? І останнє запитання. Назвіть мені ідеальну галузь. - Нанотехнології! - Чому? - Тому що гроші витрачаються на результат, невидимий людському оку! - Молодець! - Не забудьте сказати батькам здати по 500 гривень на ремонт класу. - Знову по 500! - Мені здасте по 300. Не бійтеся, якщо батьки будуть питати, скажу, що збирав по 500.
• Живий куточок в нашім класі Буде відтепер: Трьох карасів приніс нам Вася, Степан коня припер, Принесла гусенят Галинка, Іван привів теля, Маринка принесла підсвинка, Микола - москаля. Застидали діти Колю: "А-я-я-я-яй!" Біологію у школі Краще ти вивчай!" Вчитель пояснив дитині, Стала щоб мудріша: "Москалі - це не тварини!
• На уроці хлопець правильно відповідав на всі запитання вчителя. Його однокласниця: - Він сраний ботаник! Вчитель: - Не кажи так, можливо, років через 5 він буде твоїм роботодавцем Хлопець: - Ні, не буду.
• Вовочка звертається до вчительки: - Оксана Петрівна, я занадто розумний, щоб сидіти у першому класі. В мене сестра вчиться вже в третьому, але я розумніший її. Так що я теж хочу до третього класу! - Ну, що ж, підемо до директора, якщо він погодиться, то переведе тебе в третій клас. Вчителька залишає Вовочку поряд з кабінетом директора, сама заходить туди і пояснює директору ситуацію. Той відповідає: - Ну нехай заходить, я зараз поставлю йому кілька запитань, на які він напевно не відповість, так що доведеться йому залишитися у першому класі. Вчителька кличе Вовочку, вони з директором пропонують йому "іспит", і той погоджується. Починає директор: - А ну скажи, Вовочка, скільки буде 3х3? - 9. - А скільки буде 6х6? - 36. Директор цілу годину ставить йому запитання, з якими впорався б лише третьокласник-відмінник, і Вовочка кожен раз відповідає без запинки. Побачивши, що школяр і справді не по роках розвинений, директор погоджується перевести його до третього класу. Однак тут втручається вчителька: - Можу і я поставити кілька запитань? Директор і Вовочка погоджуються. Вчителька починає: - Чого у корови чотири я у мене дві? - Ноги. - Що є в тебе в штанях, але немає в мене? Директор нервово поправляє окуляри і збирається втрутитися, але Вовочка тут же відповідає: - Кишені. - Де у жінок саме кучеряве волосся? (У директора на обличчі гримаса жаху) - В Африці, Оксана Петрівна. - А що таке: м'яке, але жіночі руки роблять його твердим? (Директор скажено обертає очима) - Лак для нігтів. - Що знаходиться у жінок посеред ніг? (Директор не вірить своїм вухам) - Коліна. - Що у заміжньої жінки ширше, ніж у незаміжньої? - Ліжко. - А що починається на П, кінчається на А, і це дають іншим людям, щоб вони насолоджувалися? (Директор закриває обличчя руками) - Коли ще не було CD-дисків, це була платівка. Директор, не в силах більше це витримати, перериває вчительку: - Все, досить! Я перевожу його відразу у 6-ий клас.

Вірші Грицька Бойка про школу

Вірші Грицька Бойка про те, як діти вчаться в школі і вдома. Вірші про відповіді на уроках, про поведінку під час уроків, про відносини між дітьми у школі.

• Взяв приклад. - Приклад списував у кого?
• Відпочити ніколи.
• Два Миколи. - Може, кинути футбола? - Що? Футбола? За уроки - ні-ні-ні! За уроки - ні-ні-ні!
• За що двійка! - Що? Історія з географією.
• Крутько.
• Маринка та Галинка.
• Ой Миколо, що з тобою?
• Перо і чорнило.
• Промахнувся.
• От діла, так діла!
• Про хлопчика Гната і Гітопоната.
• Про щоденник.
• Татові на зло.
• Те ж саме.
• Цукор допоміг.
• Джерело: Грицько Бойко. Вибрані твори. Вірші, веселинки, скоромовки, загадки. Том перший.
• Швидко відповів. - За те, що швидко?
• Шпаргалка-виручалка.

Смішні історії від золотоніських освітян

Зазирнути за шкільні куліси нам охоче допомогли золотоніські освітяни - Оксана Стець (гімназія ім. С. Д.).

• Мій клас у гімназії знаходиться якраз навпроти їдальні. Ну двері в двері через коридор. Голодному триматися дуже важко. І часто діти, чий нюх щомиті уловлює смачні провокуючі аромати, думками дуже далекі від занять. Вони дивляться на мене, але ж я відчуваю, що багато-хто не чує, про що йде мова. Тому вирішила: написала у вайбер-групі батькам своїх учнів, щоби вони готували маленькі перекуси для дітей. Наступного дня перед першим уроком один з моїх другокласників дістав бутерброд. Правильніше буде назвати його «бутербродище», бо це був батон, розрізаний вздовж, змащений маслом чи то плавленим сиром і зверху була викладена ковбаса різних видів. Хлопчик акуратно розгорнув його, поклав на парті. Встав, заспівав «Ще не вмерли України ні слава, ні воля», сів і взявся до трапези. - Бо їжа у моєму житті - на першому місці. Це важливо! А тому урочисто! Я вийшла з класу, тамуючи в собі регіт. Набрала батьків: «Добрий день! Це база постачання? У нас закінчилися продукти! Просимо забезпечити, бо до кінця дня не дотягнемо!» Батьки зрозуміли, що жартую, але були дуже здивовані: «Як?
• Запропонувала своїм 4-класникам на Різдвяні свята провести вечір у школі, з ночівлею. Зраділи. Це ж так не звично. Разом. Домовилися, що кожен повечеряє вдома, а з собою візьме легенький перекус: яблука, печиво чи бутерброд. Діти ледве дотягли сумки з провіантом. Вечір пройшов цікаво. Ми розповідали і читали цікаві історії, пробували ворожити, як на Андріївських вечорницях. Жартували, переповідали як кого з дому проводжали, бо ще ж тягли й подушки, й ковдри, піжами. Найсмішніше для мене почалося вночі. Притягли зі спортзалу мати, постелилися, повкладалися. Той плаче до мами, той хоче їсти, той боїться, тому щось наснилося. Одного учня забрала і поклала поруч себе, того втішала- мало не колисала. Десь після першої стихли. Тільки заплющила очі - почали проситися в туалет. Пішла з одним, тоді з другим. Та ні, давайте вже хоч групами по 10. А їм цікаво, ліхтариками по школі світять. Розповіла про нашу ночівлю нинішнім учням. Кажуть: «Ой, як цікаво! Покляніться, що й ми будемо спати у школі усі разом!» Поклялася!
• «Завтра будемо. Такі повідомлення напередодні Нового, 2012 року, отримали містяни, чиї діти навчалися у 8-му класі школи №1. Звісно, усі подумали, що це - візит працівників газової служби, з якими церемонитися не доводиться. «І підтасували ж якраз перед святом!» - бурчали чи не в кожній сім’ї напередодні прийому непроханих гостей. Напруження у кожному помешканні тривало аж до вечора.
• Аби вивести з рівноваги вчительку фізики, 9-класники змовилися влаштувати їй випробування. Діти встановили будильники на мобільних телефонах на один і той же час, щоби вони калатали якраз під час уроку фізики. В очікуванні результату цієї змови хлопці й дівчата сиділи як на голках. Час тягнувся невмолимо довго, а кілька секунд до дзвінка видалися мало не годинами. - Ми зазнали фіаско, усе пропало, - пригадує Яна Запорожець, котра була 9-класницею у 2015 році.
• Під час повітряних тривог будь-який вчитель намагається якнайшвидше убезпечити школярів, вчасно й оперативно вивести їх в укриття. Ніхто не знає, скільки часу доведеться нам пробути у підземному сховку. - Вий сирени застав мене на уроці у 7-му класі, - каже Наталія Іванівна. - Діти вже навчені. У сховищі за півгодини почали розпаковувати торбинки: кому води схотілося, кому щось пожувати. - Не сумуйте, у мене є круасан. Хочете? - простягнув вчительці. - І мені, і мені, - додали однокласники. - Він у нас турботливий!
• Новий рік. Традиційно зі своїми учнями 7-Б готуємо сувеніри для батьків. Важлива умова - саморобні. Зібралися ввечері у мене вдома. У розпал роботи раптом зникло освітлення в кімнаті. Що робити? Як бути? Залишити на завтра? Уже нема куди відтягувати. Обійтися без сюрпризів? - Не переймайтеся, Наталя Іванівна, - заспокоїли по-діловому. І діти придумали вихід. З олії і тканини вони змайстрували світильники, вставивши гноти у баночки. І робота кипіла далі.
• - Провчили частини мови. І сьогодні Сидоренко мені видав! Питаю: «Дивакуватий - яка частина мови?» Мовчить. Допомагаю: «Постав запитання».
• У сільську школу приїхала інспекторка з районного відділу освіти. Вона зайшла до класу і сіла за останню парту, де було вільне місце. Почався урок. За кілька хвилин ввалився учень, котрий запізнився, з портфелем. Побутувала кабінетна система, і учні за розкладом переходили до іншого класу. Особливої тями до шкільних наук не мав, але на заняття приходив, бо «батько сказав: йди в школу, може між дітьми бодай якогось розуму наберешся!» Так і ходив. - Ти чого тут всілася? Жінка підвелася з-за парти.

Смішні сценки із шкільного життя - це щоденний безцінний збірник учнівського фольклору. Кумедні випадки, історії та ситуації, які можна віднести до рубрики «навмисне не придумаєш», веселять не тільки дітей, але й дорослих. Дуже часто самі вчителі не в силах стриматися від сміху, почувши щось таке на своєму уроці.

Сподіваємося, що ця збірка гумористичних оповідань про школу подарувала вам гарний настрій та викликала приємні спогади про шкільні роки!

Найкращі шкільні жарти та приколи