Українські реалії та менталітет - теми не лише для задушевних розмов “в жилетку”. У будь-якій ситуації українець знайде смішинку, що перетворить прикру пригоду на повчальну історію! Український контент підібрав низку гуморесок від кращих володарів поетичного слова, в яких українець напевне зможе упізнати себе. Або ж принаймні свого ближнього…

У часі війни сміх здатен бути зброєю, що опоганює ворогів, і терапією, що кріпить дух наших воїнів та донатерського тилу. Вельми талановитим сміхотуном ще від того часу був і залишається Юрій Винничук - взагалі вся його проза пронизана бурлеском і гумором. А починав він цей трек свого письма як Юзьо Обсерватор - автор колонок, що обс…ервували українську політику періоду Кравчука-Кучми.

Ви будете сміятися, але класичні літературні твори майже не мають шансів заставити вас реготати. Справа в зміні наших уявлень про смішне: що видавалося таким ще 50 років тому, тепер викликатиме хіба легку посмішку. Чому так? Бо змінюється час, в якому живемо: давніші приводи для сміху зникають, а натомість з’являються нові. Тексти, які здатні викликати в нас щирий радісний сміх чи й відчайдушний регіт, знаходяться значно ближче до нас. Інша справа, що опираються вони на значну традицію, про яку теж не треба забувати.

Приклади гумористичних оповідань

Пропонуємо вам насолодитися добіркою гумористичних творів від українських авторів:

Павло Глазовий, “Як вареники варили кум і я”

Кум поїсти неабиякий мастак. Йому жінка, що не зварить, все не так. Вередує: - Як з’їдаю твій обід, Наче гирю закладаю у живіт. Он торік я в ресторані,- каже,- був… Ледве миску з деволяєм не ковтнув. Там таку дають підливку - смак і шик! З нею з’їсти можна власний черевик.- Раз в неділю ми остались без жінок: Подались вони раненько на товчок. Ми із кумом закурили, сидимо. Кум наліво, я направо - плюємо. - Не зоставили нам їсти, то й нехай… А ми зваримо вареники давай! Налили ми в ночви свіжої води. Півмішка муки засипали туди. Я качалку взяв, а кум мій - макогон, Тісто туго замісили, як гудрон. Дріжджів кинули дві пачки - красота! Потім перцю і лаврового листа. Тісто витягли на стіл ми та й січем - Я ножакою, а кум мій сікачем. В казані кипить, аж піниться вода. Я ліплю, а кум вареники вкида. На вусах у мене тісто, в нього сир. Кум по кухні походжа, як командир. - Хай живіт,- говорить,- лопне, а жінкам Отакунького вареничка не дам! В казані вода вирує, булькотить. Сир гарячий нам на голови летить. Покипіло так не більше двох годин, Бачим: збились всі вареники в один. Ми вареник той штовхаємо до дна, А він лізе, випирає з казана. Кум говорить: - Ну, нехай вже буде так. Покуштуємо, яке воно на смак. Поділили ми вареник, сидимо. Кум виделкою, я ложкою - їмо. Я помалу ремиґаю, кум жує. - Ну,- цікавиться,- як враження твоє? - Я показую на пальцях і стогну: Зуби злиплись, язика не поверну. В кума очі лізуть з лоба - не ковтне. Просить: - Стукни по потилиці мене! - Я як двину його в шию кулаком! Тут відразу нам полегшало обом. Кум затявся на своєму: - А жінкам Я однаково й понюхати не дам! - Те, що я не з’їв і кум мій не доїв, Потаскали кабанові ми у хлів. А кабан понюхав тісто, кашлянув, Перекинувся в баюру і заснув. Кум штовха його: - Пардон, мусьє кабан! Вибачайте, я не знав, що ви - гурман. Може, й ви вже захотіли в ресторан? - І надів йому на голову казан…

Степан Олійник, “Йшов автобус на Полтаву”

По білету і по праву Кожен зручно в крісло сів. Проти ночі на Полтаву Курс узяв автобус “Львів”. І висловлює бабуся Водію тривогу-страх: - Я Лубни проспать боюся, Розбуди мене в Лубнах! Не забудь лише, синочку! - Добре, добре! - той прорік. Сіла бабка у куточку І схилилася набік.

Та водій - аж за Лубнами Спохвативсь, що винуват. Розвернув машину з нами І везе стару назад! Чортихається, не в дусі (Хоч із власної вини!). Врешті став і до бабусі: - Вигружайтеся! Лубни! А бабуся із куточка: - Їдь, синок! - рукою мах. - То казала мені дочка: «З’їж таблетку - у Лубнах!».

Степан Олійник

Павло Глазовий, “Про пілюлі й порошки”

Занедужав наш Омелько, Кілька літ хворів. Побував у кабінетах Всяких лікарів. Порошки й пілюлі всякі Без кінця ковтав, Доки висох, як тараня, Аж зеленим став. На дослідження недавно Він в лікарню ліг. Терапевт його облапав З голови до ніг. Всю історію хвороби Пильно прочитав: Скільки з’їв пілюль Омелько, Скільки поковтав. Прочитав і довго думав: Дати щось нове - Порошки якісь, пілюлі? Чи нехай живе?..

Петро Досужний, “Вполював кум гусака”

Повернувся з полювання Мисливець Кислиця - З одного боку гусак, З другого рушниця. Сам побитий, у синцях, Ще й дві ґулі має. - Звідки ти прийшов отак? - Кум Іван питає. - З полювання, - відказує Невдаха-мисливець, - Вполював от пернатого Жінці на гостинець! - А побитий сам чому? - Іван поспитався. - Може, тобі цього разу Лютий звір попався? - Та не винен тут гусак, - Кум озвався з гиком, - Та господар, бач, у нього Виявився диким.

Аркадій Музичук, “Конспірація”

Дідусь з бабусею сидять Самотньо у хатині, Про всяке-різне гомонять: Про гній, зерно і свині… Бабуся глянула в вікно. - О, йде Максим до тебе. - Чого це? Ввечері ж кіно? - Мабуть, що дуже треба. - Він щось несе? -до баби дід. - В руках нема нічого. - Тоді палкий йому привіт, Нема мене для нього.

Зайшов сусіда, привітавсь. - А де ж Василь? - Немає! - Я так на нього сподівавсь, Піду до Миколая. - Що, куме, трапилось, кажіть? - Зірвав Василь мій графік. Хотів півлітра з ним розпить… - Я тут, Максиме! В шафі!

Петра Ребра, “Що для жінки головне”

Джура голить перші вуса, Що кущаться на губі. Мріє: - З Січі повернуся - Жінку виберу собі. Тільки б знати, -каже джура, - Що в цій справі головне? Щоб була струнка фігура? Чи обличчя чарівне? Чи для жінки вкрай важливо, Щоб уміла шить-варить? Чи співала? Чи, можливо, Вміла красно говорить? - Та не в цьому, хлопче, діло! - Чує він од козака. - Головне, щоб жінка вміла Прикусити язика!

Козаки жартують

Віктор Баран, “Камера”

Зранку причвалав на ринок У райцентр Микита - Треба для велосипеда Камеру купити. Удалося те, що треба, Швидко відшукати, Зупинився дядько, просить Товар показати. Продавець привітно сяє, Мов троянда майська: - Камеру? Але яку: Польську чи китайську? - Ти про це, -Микита каже, - Міг би й не питати, Наче я ото із нею Буду розмовляти. По-чужому я не вмію, Бо приїхав із села. Дай таку, щоб не спускала І дешевою була!

Олексій Домницький, «Золоте весілля»

В діда Гната у сім’ї Визначна подія - Півстоліття вже у шлюбі Він й баба Надія. Поз’їжджалась дітвора, Правнуки, онуки. Зайшов сільський голова, Щоб потиснуть руки. Завітали всі сусіди, Родичі, знайомі, Журналісти із видання «Село на підйомі». Добрих слів наговорили, Щось й подарували, Довгих років «молодятам» Щиро побажали.

Під кінець вже журналісти До баби звернулись: «Ви б за діда знов… якби Роки повернулись?» «За оцього? Та ви що?! Бузувір, та й годі. Та не знайдете такого Більше у природі! Ходить, бурчить, чіпляється, Все йому не смачно. А на мене ж задивлялись Хлопці кращі значно. Із ним молодість моя Так хутенько збігла… Я б за нього не пішла… Я б за ним побігла.

Олексій Домницький, «Європейський вибір»

Нікудишній в діда Гната В телевізорі сигнал: Скрізь сніжить -і перший, й другий, І дванадцятий канал. Вник синок й привіз із міста Для супутника комплект - Й нині в діда вся Європа І в селі авторитет… Якось він дививсь програму На каналі RTV, Й око вжалила реклама, І вхопила за живе: Кажуть, мов,якщо із струмом У вас вдома тарарам, То недбалий постачальник, Глядачі, дістався вам. Не кладіть у довгий ящик, Враз заяву напишіть І його, собі ж на краще, На достойного змініть.

«А і правда!» -дід подумав, Якщо вітер чи дощить, Або струму в нас немає, Або лампа лиш блищить. І хвилини не вагався, Взяв у руки олівець Й в райенерго власноручно Надіслав він папірець - Мов, не хочу, відмовляюсь, Надто довго я мовчав, Хочу, щоб мені хтось інший Струм до хати постачав. Вже за день чи два із міста Авто гарне приліта: - Оце, діду, -запитали, - Ви прислали нам листа? - Я, - говорить дідвідверто, - Хочу кращого знайти! - То й шукайте! -кинув майстер І відрізав всі дроти. Куди дід не кидавсь потім, Не доводив склад біди, Що в Європі все цеможна, А ми ж прагнемо туди. Візаві лиш насміхались: - Як невгодне наше вам, Забирайте ваші лахи Й поселяйтесь,діду, там.

Український гумор

Сучасні гумористичні твори

Тексти, які здатні викликати в нас щирий радісний сміх чи й відчайдушний регіт, знаходяться значно ближче до нас. Ось декілька прикладів сучасної української гумористичної літератури:

• «Укри» Богдана Жолдака (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2015) є збіркою дотепних новелок, в яких українські вояки роздають деенератам та іншій наволочі.
• «Герої, херої та не дуже» (Білка, 2023) Віталія Запеки- перша спроба написати українського Швейка в сучасних реаліях.
• «Пісні Бітлз» (Альтернатива, 1991) Володимира Діброви - це цикл оповідань, що побув окремою книжкою, а потім увійшов у його добірку «Вибгане».
• «Рекреації» Юрія Андруховича (Лілея-НВ, 2005) одним рухом проламали всю десятиліттями накопичувану серйо-озність української літератури.
• «Шахмати для дибілів» (Факт, 2008) Михайла Бриниха, є, фактично, інтелігентським романом, проте що написаний він диким суржиком.
• Роман у жанрі комічної альтернативної історії «Харків. 1938» (Laurus, 2017) Олександра Ірванця.

Проте справжнім гробокопачем для радянських літератури й способу життя став Лесь Подерв’янський. Можна називати багато його творів, що спершу активно поширювалися в аудіозаписах, а вже потім увійшли до книжок: тут і «Данко», і «Павлік Морозов», і «Місце встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!». Найпопулярнішим, бо філософськи наймасштабнішим був «Гамлєт, або Феномен датського кацапізма».

Сергій Жадан в глибокі дев’яності став відомим завдяки пародійним баладам на кшталт «Поруйнування Єрусалиму» чи «Переваги окупаційного режиму», в яких теж висміював пострадянські уявлення поспільства.

Гумор часів радянської України

Якщо відступити в дальший радянський час, коли загалом було не до сміху, то бачимо (й це показово), що твори з гумором активно пишуть у наші двадцяті, а потім вони потроху починають повертатися аж від кінця 60-х, коли тимчасове потепління та трохи свободи. От варто пам’ятати, що Микола Хвильовий це не лише автор трагічних повістей та ліричних новелок, він також мав цілком непоганий талант сатирика, що проступає потроху крізь багато текстів його короткої прози. Але найкраще бачимо це в повісті «Іван Іванович» (Мультимедійне видавництво Стрельбицького, 2015), в якій висміяно «аристократичні» претензії комуністичних партійців.

А вже з сімдесятих варто згадати Василя Земляка з його «Лебединою зграєю» (Віхола, 2023): в романі вкрай іронічно зображені спроби «комунарів» господарювати на селі.

Класики українського гумору

А що ж це я не згадав про суперпопулярного у 20-ті Остапа Вишню, про діаспорних гумористів Миколу Понеділка, Івана Евентуального та Зою Когут, про популярного від 60-х Павла Глазового? Врешті, де ще раніші Квітка-Основ’яненко з його «Конотопською відьмою» та Степан Руданський з сотнею-другою анекдотичних «Співомовок»? От, це те, про що йшлося на початку: їхні тексти були феноменально комічними в їхньому часі, але тепер зовсім не конче розсмішать.

Ну й завжди треба пам’ятати про Котляревського. Писав про нього окремо, що він не лише сміявся, але маскував тим сміхом важливі для нас і крамольні для імперії речі. Зі сміхом увіткнув ножаку своєї поеми в тіло імперської літератури - а там і не зрозуміли, що відбувається. Натомість веселі козаки Котляревського розплодилися й потроху почали виточувати кров із того паплюжного організму. «Енеїда» була не просто початком нового витка української літератури, але й провісницею майбутнього краху імперії. Проте… це таки, найперше, гумористична поема й гумор там у всіх його відтінках.

Заведіть собі звичку почитувати Котляревського - уривками, хоча б у день сміху. Адже сміх дав нам не зневіритися й вижити впродовж незатишних попередніх століть.

Смішні анекдоти

Нууу дуже:

• Один хлопчик не вмів вимовляти слово шість. Прийшов якось одного разу в магазин і каже продавцеві:- Дайте мені сім пачок масла, одну не треба.
• Коханий, що ти читаєш?- Свідоцтво про шлюб..- Навіщо???-Термін придатності шукаю…
• Боїшся стрибати з парашутом?- Так.- Стрибай без нього.
• Ходила на сповідь до священика, навіть не довелось нічого розказувати. Він на мене вже давно підписаний.
• У ночі поліція зупиняє п’яненьку дамочку:- Куди поспішаємо?- На лекцію.- Хто ж в такий час лекції читає?- Чоловік!
• Чоловік на роботі, дружина вдома. Вирішила вона влаштувати чоловікові сюрприз - купила через інтернет шафу, вирішила сама її зібрати. Зібрала, все за інструкцією, все, де треба, пригвинтила-прикрутила, милується своєю роботою. Тут за вікном прогримів трамвай - шафа склалася як картковий будиночок. Дружина знову зібрала за інструкцією, знову трамвай - шафа склалася. Вирішила сусіда попросити допомогти. Сусід як був у сімейних трусах, так і пішов. Загалом, зібрали вони вже разом шафу, за інструкцією, як треба, знову трамвай, шафа склалася, сусід каже:- Давай знову зберемо, я залізу всередину, подивлюся, що там не так…Зібрали, сусід заліз у шафу, а тут повернувся чоловік. Дружина йому:- А в мене тобі сюрприз! Він у кімнаті! Чоловік іде до кімнати, бачить - нову шафу, відчиняє - а там сусід! Чоловік, офігів, питає:- Петро?! А ти чого тут робиш?- Юро! Не повіриш! трамвая чекаю!
• Коляска на мотоциклі була погано закріплена, тому Олег та Ольга розійшлися красиво.
• Лікарю, ви памятаєте, що порекомендували мені від депресії?- Так, звичайно- завести коханця!- О ,то тепер самі поясніть моєму чоловіку, що я лікуюсь…
• Турист підходить до фермера :- Вибачте, чи не дозволите мені пройти через ваше поле. Інакше я не встигну на останній потяг.- Йди звичайно. А якщо мій бик тебе побачить, то встигнеш і на попередній.
• Д - онечко, цей хлопець сирота, до того ж він кульгавий. Не виходь за нього заміж.- А мені не потрібен красень.- Я не про те. Пожалій хлопця, йому і так дісталося від життя.
• Не розумію…Чому штани в яких краще вього лежати на дивані називаються спортивними???
• Вона:- Була в туалеті. У мене дві поділки…Він:- У мене в туалеті також поганий сигнал!
• Вчора мій застав мене за голінням ніг його бритвою. Накричав на мене, довелося нову бритву йому дарувати, навороченну- Уже випробувала?- Так :))
• Ким будеш одягатися на карнавал?- Шреком- Маску купив?- Поки ні, а тим ким будеш?Красунею!- Маску купила?))
• П - овісьте, будь ласка, куртку.- Не повішу: у вас немає петельки.- Ну, хоча б за капюшон!- Не повішу: у вас немає петельки!- Ну, зараз же спектакль почнеться.- Не почнеться: он сидять актори і всі пришивають петельки.
• Операційна. Медсестра кричить:- У нього з’явився пульс, він повертається!Тут лікар вирубає електрику:- Повертатися - погана прикмета.
• Чоловік з дружиною дивляться фільм жахів. На екрані з’являється монстр.Дружина:- Ой, мама…Чоловік:- Впізнала, так?
• Їздили вчора на екскурсію на хлібзавод. Тепер я не їм хліб. Сьогодні були на м’ясокомбінаті. Тепер я не їм м’ясо. Завтра екскурсія на лікеро-водочний. Я не їду.
• Докторе, я зламав ногу в двох місцях!- Ви запам’ятали ці місця?- Так.- Тоді більше туди не ходіть.
• Стоять на дорозі даішники, нудьгують. Бачать - дід на возі їде. Вирішили прікольнуться.- Діду, Ваші права?Дід, піднімає палицею кобилі хвіст і каже:- У бардачку візьміть!
• Ніколи не смійся з цигана, що їде на велосипеді.Це може бути твій велосипед.
• А Ви, теж помітили, яка чудова весна цієї зими!
• Бабуля в маршрутці:- Синок, біля базару зупиниш!- Базару нема бабуля.- Як нема? Сьогодні ж мав бути.
• Їде блондинка на джипі, даішник зупиняє:- Чому спереда і ззаду різні номери?- Попереду - мобільний, а ззаду - домашній.
• Випадок в маршрутці:- Чоловіче, заберіть свою собаку, а то мені блохи скачуть!- Тузік, відійди, не бачиш - в жінки блохи.

Гумор - це життя

І тепер, навіть переживаючи глибокі горе та біль, ми хочемо пам'ятати полеглих героїв і безневинно загиблих усміхненими - в моментах найбільшої радості їхнього життя. Вони були, вони сміялися.

Вони були, вони сміялися. Сміх дав нам не зневіритися й вижити впродовж незатишних попередніх століть. І тепер, навіть переживаючи глибокі горе та біль, ми хочемо пам’ятати полеглих героїв і безневинно загиблих усміхненими - в моментах найбільшої радості їхнього життя.

Автор	Твір	Жанр
Павло Глазовий	"Як вареники варили кум і я"	Гумореска
Степан Олійник	"Йшов автобус на Полтаву"	Гумореска
Петро Досужний	"Вполював кум гусака"	Гумореска
Лесь Подерв'янський	"Гамлєт, або Феномен датського кацапізма"	П'єса
Юрій Винничук	Проза (різні твори)	Бурлеск, гумор

Добірка смішних українських анекдотів та жартів