Ви коли-небудь замислювалися, чому ми так любимо сміятися? Гумореска - це той літературний жанр, який створений саме для цього. Тож наступного разу, коли захочете розсміятися, відкрийте гумореску. Чесно кажучи, гуморески - це як швидка допомога для настрою.
Гумореска - це невеликий прозовий або віршований твір жартівливого змісту, що змальовує смішну пригоду чи рису в характері людини. Тут сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої естетичної критики у дотепній, парадоксальній, подеколи оксиморонній формі, в аспекті морально-етичних критеріїв, що унеможливлюють цинізм, масні вислови та вульгарщину егалітарного штибу.
Гумореска - це короткий прозовий або віршований твір, що поєднує в собі гумор і сатиру. Звучить знайомо, правда? Наприклад, хто не чув про гуморески Павла Глазового?
Назву «гумореска» вперше застосував Р. Шуман до своєї фортепіанної п'єсі ор. 20 (1839 рік); він виходив з розуміння терміна в дусі Жана Поля Ріхтера: «Гумор як вдале поєднання мрійливості й жарту». Гумореска Шумана - розгорнута п'єса, що складається з ряду ліричних і скерцозних епізодів. Шуман створив також гуморески для фортепіанного тріо - No 2 в його «Фантастичних п'єсах» для цього складу, ор. Пізніше багато композиторів XIX століття застосовували термін «гумореска» для позначення як окремої п'єси, так і серії невеликих п'єс. При цьому вони трактували гумореску інакше, ніж Шуман.
Секрет гуморески у її простоті. Уявіть собі, що ви читаєте короткий текст або слухаєте римовану історію, яка миттєво викликає усмішку. Гумореска не потребує складних конструкцій чи довгих роздумів.
Г. як жанр зумовлена вродженою схильністю людського духу до жарту, кпину під час емоційного поцінування невідповідності конкретного існування претензіям на його значущість, комічності внутрішніх суперечностей людського буття, неадекватного вимогам дійсності. Літературна Г. живиться джерелами фольклору, в яких зосереджено віковий досвід сміхової культури (приміром, “Катерина та Дем’ян / Посварились за бур’ян. / Катерина Дем’яну / Не уступить бур’яну”), ментальними нахилами українства, здатного з гумором трактувати несприятливі умови свого існування (жартівливі пісні: “Продай, милий сиві бички”, “Ой гоп, таки так!”, “Ой що ж то за шум учинився”, “Якби я був полтавський сотник” та ін.).
А знаєте, писати гуморески - це справжнє мистецтво. Крім того, гумореска завжди містить певний “підтекст”.
Гуморески Е. Гріга (4 гуморески для фортепіано ор. 6, 1865 рік) - рід жанрових замальовок, в яких знайшли відображення самобутні риси норвезької народної музики. У гуморесках А. Дворжака (Вісім гуморесок для фортепіано ор. 101, 1894 рік) яскраво виявилося ліричне начало (особливо в найбільш відомій гуморесці № 7 Ges-dur), y М. Регер - скерцозність (П'ята гумореска ор. 20, Гумореска ор.
Г. має велику літературну традицію, починаючи від інтермедій, вертепної драми, творів “низового” бароко та яскравих доробків Є.Гребінки, М.Гоголя, Л.Глібова, С.Руданського, В.Самійленка.
Гумореска має велику літературну традицію, починаючи від інтермедій, вертепної драми, творів низового бароко та яскравих доробків Є. Гребінки, М. Гоголя, Л. Глібова, С. Руданського, В. Самійленка, П. Раєвського. Цю традицію продовжили Валер'ян Проноза (В. Розділ «Гуморески» на Сайті Гумору .:Смішного!:. Ресурс на якому можна знайти класиків і нових майстрів гуморески.
В укр. літературі Г. виникла в 19 ст., успадкувавши образи, мотиви, манеру викладу з нар. анекдотів, оповідок, а також з вертеп. драми, інтермедій, творчості мандрівних дяків. Початок цьому жанру у прозі поклав Г. Квітка-Основʼяненко, розробивши 2 типи Г.: як поєднання нар. анекдоту й етногр. нарису («Салдацький патрет») і як комічна імітація фольклор. жанру («Пархімове снідання»). Обидва різновиди розвивалися й далі в укр. дожовтневій і рад. літ-рах. Яскраві зразки використання нар. анекдотів, бувальщин подали в своїх творах Ю. Федькович (проза) і. С. Руданський (сатир.-гуморист. віршов. співомовки). Етногр.-побутові Г. писали О. Стороженко, П. Куліш, Ганна Барвінок, С. Воробкевич. Значний внесок у розвиток жанру Г. зробили Панас Мирний, І. Франко, О. Маковей, Лесь Мартович, С. Васильченко, В. Самійленко.
Побутово-етногр. різновид Г. розвивали наприкінці 19 - на поч. 20 ст. письменники заг.-демократ. орієнтації М. Кузьменко, М. Левицький, Т. Сулима, О. Шпитко, Г. Коваленко. Новими змістом і сусп. функціями збагатилася Г. в укр. рад. літ-рі. Висміювання залишків старого побуту, приватновласниц. психології, реліг. пережитків, міщан. моралі, бюрократизму становить зміст кращих Г. 20-30-х рр. Найвидатніший майстер цього жанру - Остап Вишня. Він розробляв різні форми Г. з іронічно-пародій. манерою оповіді. До цієї стильової течії належать твори Василя Чечвянського, Юхима Вухналя, П. Капельгородського, Юхима Ґудзя, О. Чмельова. Гостросюжетну Г., близьку до новели, розвивали О. Слісаренко, Л. Чернов, М. Бондаренко, М. Йогансен, П. Панч, Кость Котко.
У 40-60-х рр. поряд з прозовими гуморесками Остапа Вишні, Є. Кравченка, О. Ковіньки, М. Білкуна, В. Безорудька поширювалися віршовані види жанру. Здобули популярність гуморески С. Олійника, В. Лагоди, П. Глазового, В. Івановича, Д. Білоуса, С. Воскрекасенка. У 70-80-х рр. проблематику і стиль Г. значно поглибили О. Чорногуз, Є. Дудар, Ю. Івакін, А. Крижанівський, І. Сочивець, П. Добрянський.
Українська література багата на гуморески. Павло Глазовий, Остап Вишня, Євген Дудар - ці імена знає кожен, хто хоч раз відкривав збірку українського гумору. Чи знали ви, що гуморески часто стають частиною шкільної програми? І це не дивно.
Жанри гумористичних творів: анекдоти, байки, усмішки, гуморески, співомовки, фейлетони, інші.
Види гумористчних творів:
- Анекдот (від гр. апессіоіоз - неопублікований) - жанр фольклору - коротка жар-тівлива розповідь про якийсь цікавий життєвий випадок з несподіваним і дотепним закінченням.
- Байка - невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, в якому людське життя відтворюється або в образах тварин, рослин і речей, або и дене до простих і умовних стосунків.
- Усмішка - різновид фейлетону та гуморески, введений в українську літературу Оста-пом Вишнею.
- Гумореска - невеликий віршований, прозовий чи драматичний и з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю.
- Співомовка - короткий віршований ліро-епічний твір, часто побудований на якомусь народному анекдоті, приказці або казковому мотиві.
- Фейлетон - художньо-публіцистичний жанр літератури, в основі якого лежать реальні факти, зображені в сатиричному або гумористичному плані.