Ласкаво просимо до розділу “Гуморески” - простору для гумору, легкості та щирих усмішок! Тут зібрані найкращі зразки веселих віршів та жартівливих історій, які піднімуть настрій і додадуть позитиву до вашого дня. Гуморески - це особливий жанр, який майстерно поєднує в собі іронію, життєві спостереження та дотепність, щоб показати звичні події з несподіваного боку. Від жартівливих описів повсякденних ситуацій до комічних портретів наших сучасників - кожен рядок гуморески дарує момент радості та нагадує, що в будь-якій ситуації можна знайти щось смішне.
Властивий людині потяг до гумору, до жартів, до веселих розповідей вгамовував не один класик української літератури. А гуморески Остапа Вишні які перечитує не одне покоління українців. Приказки, влучні слівця, дотепні сюжети - ось зброя кожного гумориста. Не всякий прозаїк може скласти вірша, а кожен поет спроможеться написати щось у прозі.
"Мала Сторінка" пропонує до читання та підняття настрою різноманітні віршовані жарти від Євгена Дударя, Грицька Бойка, Василя Шаройка, Юрія Федьковича, Миколи Сингаївського, Анатолія Костецького, Євгена Летюка, Віктора Насипаного, Андрія Линника, Сергія Воскрекасенка, Павла Глазового, Степана Олійника, Анатолія Качана, Павла Гальченка. А ще - гумористичне оповідання Ярослава Стельмаха "Нахаба".
Запрошуємо вас не лише читати, але й долучатися до створення нашої колекції! Якщо ви маєте власні гуморески або жартівливі вірші, поділіться ними з іншими. Ми будемо раді кожному новому твору, який збагатить розділ та подарує читачам нові усмішки. Смійтеся разом із нами!
Павло Глазовий - майстер українського гумору
Павло Глазовий - найулюбленіший український «сміхотерапевт» останнього півстоліття. Його твори запалюють радістю і юні, й дорослі серця, підбадьорюють у найскладніші хвилини безнадії. Творчість Павла Глазового - гірка й прекрасна водночас правда про нас самих. Його буцімто невибагливі на «естетський» слух гуморески роблять людей веселішими, відкритішими, добрішими та оптимістичнішими.
Павло Глазовий - один з найпопулярніших українських гумористів. Його вірші додають людям настрою, допомагають побачити в житті більше світлого, радісного, стати добрішими. Притаманні поету любов до рідної землі, до свого народу, вболівання за українську мову, українське мистецтво донесені до людей в гумористичній формі допомогають їм переосмислити своє буття.
Вже багато років читачі різних поколінь із захопленням читають гуморески Павла Глазового, кожний знаходячи у його творчості щось своє. Гуморески Павла Глазового входили до репертуару народних артистів України Андрія Сови, Анатолія Паламаренка, Валентина Дуклера, Анатолія Литвинова, Ніни Крюкової, Володимира Калашникова та багатьох інших майстрів сміху. Поет який любив веселий здоровий сміх був щасливий від того що пише простим людям. Але від того він не лише не губив щирої народної любові, а навіть став ще за життя легендою.
Остап Вишня - видатний майстер сатири та гумору
Остап Вишня - видатний український письменник, широко знаний у нашій країні та за рубежем, - ввійшов у українську літературу як високоталановитий майстер сатири та гумору. Остап Вишня - видатний український письменник, широко знаний у нашій країні та за рубежем, - ввійшов у українську літературу як високоталановитий майстер сатири та гумору. Митець самобутній і неповторний, він формувався і зростав на грунті народного життя і своїм словом успішно слугував утвердженню добра. Остап Вишня зі всією щирістю говорив про високе покликання письменника і про вірність митця правді, про любов і повагу до людини.
Остап Вишня письменник - поетичної вдачі , глибокий лірик, щиро залюблений у красу народного життя, народної мови, в неповторне духовне обличчя простих людей, в щедру красоту природи. Тому і сповнені теплом та поезією твори Остапа Вишні про сучасників, тому він так щедро, людяно, поетично оспівував природу, - і виступаючи проти всіляких недругів, губителів її краси, й оспівуючи її живий, багатий на земні радощі світ.
Степан Олійник: Життєвий шлях та творчість
Степан Олійник - Народився 21 березня (3 квітня) 1908 року в селі Пасицели (нині Балтського району Одеської області) в селянській родині. Дитинство провів в селі Левадівка (Миколаївського району Одеської області). У 1923 році переїхав до Одеси, де навчався в середній школі, а в 1929 році закінчив Одеський кооперативний технікум. З 1929 року співпрацював в газетах, журналах.
У 1932-1934 роках навчався на літературному факультеті Одеського педінституту. З 1940 року і до початку Великої Вітчизняної війни був співробітником української учительської газети «Радянська освiта». З грудня 1941 по 20 листопада 1943 С. І. Олійник перебував у Сталінграді і працював там в редакції газети «Сталінградська правда». Навесні 1944 року повернувся до Києва і два роки працював як журналіст в редакції газети «Колгоспник України». З січня 1946 року був постійним співробітником українського журналу сатири і гумору «Перець». Член КПРС з 1952 року. Депутат Верховної Ради СРСР 6-7 скликань (1964-1970). Помер 11 січня 1982 року.
Степан Руданський: лікар, фольклорист і поет
У 1849-1855 роках продовжив навчання в Подільській духовній семінарії в Кам’янці-Подільському. Після закінчення семінарії як «перший учень» був направлений на навчання в Санкт-Петербурзьку духовну академію, однак від навчання в духовній академії відмовився і вступив в Санкт-Петербурзьку медико-хірургічну академію, перейшовши з духовного стану в міщанське. Після закінчення медіческо-хірургічної академії Степан Руданський за станом здоров’я не зміг служити у військовому відомстві (у нього був туберкульоз). Жив в сім’ї вдови Авдотьи Широкова, маючи там пансіон. Придбав разом з братом невелику земельну ділянку під будівництво будинку.
За активну і плідну діяльність Степан Руданський нагороджений орденом Святого Станіслава 3-го ступеня. Був почесним громадянином. 8 квітня 1868 року, за вислугою років, проведений в титулярні радники зі старшинством з 1 серпня 1861 року. Влітку 1872 року в Криму спалахнула епідемія холери, і Руданський, за службовим карантинного лікаря і постійного члена санітарної комісії міста, взявся винищувати джерела інфекції і сам захворів. 3 травня 1873 року Руданський помер.
Дмитро Білоус - майстер інтелектуального гумору
Здавалося б поетів-сатириків у нас не так і мало. Та голос Дмитра Білоуса серед них не губиться. Передусім впадає у вічі те, що автор не прагне римувати ходячі анекдоти, поширені кумедні оповідання, не силкується викликати сміх вульгаризмами. Коли сукупно прочитати його вірші, перед очима постає ціла галерея непривабливих суб’єктів з промовистими прізвищами - Шарахкало, Шкуренко, Рваченко, Круть, Потакайло, Патякало, Говоруха, Слимак, Цупович, П’явка, Лакуза, Лопух тощо. Звісно, прізвища - не самоціль, а один із засобів у досить багатому арсеналі письменника.
Так, Дмитро Білоус любить гру слів, філологічні повороти, схильний, сказати б, до інтелектуального, вишуканого гумору. Самі лише назви його творів несуть у собі сконденсовану проблемність, свідчать про вибагливу, копітку роботу над словом - «Відповідальний переляк», «Лука лукавий», «Слимакові принципи», «Визнаний графоман», «Як Руданського скоротили по штату», «Трясця в тресті», «Полювання з макогоном…» Свого часу Л. Він своїм сміхом ніколи не намагався догодити людям з відсталими смаками, а впливав на розвиток їх смаків справді дотепними, майстерними своїми оповідками». Ніби на підтвердження цієї думки свого побратима поет написав сатиричну мініатюру: «Давно став дядько інтелектуалом, а гуморист… лишився зубоскалом». Його вигадливі рими можна використовувати у підручникові з поетики. Не можна не сказати і про схильність поета до лаконізму, лапідарності.
Дмитро Білоус, здавалось би, вже знайшов у літературі своє амплуа поета-сатирика. Можна було б зосередитися в цьому жанровому струмені і нарощувати, досвід, уміння, майстерність.
Петро Ребро: Ліричний та сатиричний поет Запоріжжя
Ребро Петро Павлович (* 19 травня 1932, c. Білоцерківка Запорізької області - 22 березня 2014, м. Поет. Автор збірок ліричних і сатиричних поезій “Заспів” (1955), “Вітер з Дніпра” (1957), “Проти шерсті” (1958), “Родичі сонця” (1961), “Проміння серця” (1962), “Перо під ребро” (1963), “Гірке причастя” (1964), “Людяність” (1965), “Запорізька веселка”, “Заячі вуса” (1967), “Вогнярі” (1971), “Порохівниця” (1972), “Могорич” (1974), “Криця” (1975), “Листи до земляків” (1976), “Гаряча прокатка”, “Побратимство” (1979); драматичної поеми “Заграва над Хортицею” (1980); книжок нарисів і віршів “У сусідів по планеті” (1960), документальних повістей “Грім над Запоріжжям”, “Ніжна сталь” (1969); літературознавчого дослідження “Над синім Дніпром - Буревісник” (О. М.
На відео: Павло Глазовий. - Давай, куме, м'яч футбольний купимо! І сказали капітанові: - Приймай! - Ось вам м'ячик. Хто сильніше фугоне? Кум підскочив, закричав: - Фізкультпривіт! Він сказав: - Обох приймаю. - Годі бити! - Продавщиця: - Что? Чево? Fілософська праця. Та невже ж... Видув пляшку. Бандурист подибав далі. - Дам копійку. Бандурист подибав далі. - Йдеш, - питає, - на могилу? Знов співатимеш? - З чим ти ходиш на могилу? Розкажи і проспівай. Станеш збоку та й почуєш, що співатиму усім. Та нащо мені те знати? - Як можна в світ пускати це сміття?
На відео: Павло Глазовий. Гумореска "Мова і язык". Читає Анатолій Паламаренко.