Патріотизм - це глибоке почуття любові та відданості своїй країні, готовність захищати її інтереси та сприяти її розвитку. В Україні, з її багатою та складною історією, патріотизм завжди відігравав важливу роль у формуванні національної ідентичності та боротьбі за незалежність. Хто ж такі головні патріоти України і як вони впливають на її сьогодення?
Прапор організації "Патріот України"
Історичні аспекти українського патріотизму
Історія України свідчить, що українці в усі часи були патріотами. Про це розповідають історичні пісні й думи, художня література. Розглядаючи історичні аспекти, важливо згадати, що український патріотизм формувався у різних контекстах, зокрема, в умовах радянської влади.
Войновський звертає увагу на післясталінський період з 1956 року, тоді як левова частка літератури про українську національну ідентичність і радянську національну політику досліджує коренізацію та пізніші сталінські зміни. Контрінтуїтивно Войновський розкриває відносини радянської й української ідентичностей не через відносини з Росією, а через західних соціалістичних сусідів України: Польщу, Чехословаччину, Угорщину й Румунію.
Саме з територій цих країн була сформована сучасна Західна Україна, що включає Волинь, Галичину, Закарпаття та Північну Буковину. Українські радянські громадяни як у Львові, так і в Ужгороді намагалися підкреслити свій радянський і український патріотизм, масово підтримуючи дії радянської влади на мітингах і зібраннях. Українські радянські патріоти звертали особливу увагу на звільнення від класового й національного гніту в Радянській Україні.
Празька весна 1968 року стала поворотною подією для різних типів радянського патріотизму. Українське партійне керівництво на чолі з Петром Шелестом зайняло жорстку консервативну позицію щодо подій у Чехословаччині та заохочувало Москву відразу ввести війська, тоді як Леонід Брежнєв ще зволікав. Наприклад, українська інтелігенція розпочала публічне обговорення в 1970-х роках перевидання книги «Вогнем і мечем» Генрика Сенкевича, яку голова львівського обкому партії Віктор Добрик запідозрив у польському націоналізмі проти українців.
Варто відзначити, що український радянський патріотизм мав багато точок дотику з українським націоналізмом, чого обидві сторони точно не хотіли визнавати. Демонізація радянського минулого лише губить всі ці різноманітні переплетення радянського й українського патріотизмів.
Сучасні прояви патріотизму
Сьогодні патріотизм в Україні проявляється у різних формах: від підтримки армії та волонтерства до збереження культурної спадщини та розвитку економіки. Українці різних професій та соціальних груп об'єднуються заради спільної мети - процвітання України.
Під час всеукраїнських акцій протесту впродовж листопада 2013 - лютого 2014 «Патріот України» підтримав громадський рух Правого сектора. Активісти організації були активним учасниками акцій протесту проти свавілля спецпідрозділів міліції та внутрішніх військ під час Євромайдану, зокрема під час протистояння на Грушевського з 19 по кінець січня 2014, штурму майдану Незалежності 18-20 лютого 2014 та, ймовірно, під час подій біля Адміністрації Президента України 1 грудня 2013.
Євромайдан
Прикладом активної діяльності є організація «Патріот України», українська ультранаціоналістична напіввійськова організація, котру було зареєстровано 2006 року в Харкові, і яка була активна до 2014 року. Організація відзначилася громадськими та політичними акціями внутрішньоукраїнської та зовнішньої спрямованості, серед яких пікетування посольства Німеччини 27 жовтня 2007 р. Щорічно 14 квітня з нагоди річниці початку козацького повстання Коліївщини організація проводить ходу «Марш Патріотів».
Роль патріотів у розвитку країни
Патріоти відіграють ключову роль у формуванні майбутнього України. Саме вони є рушійною силою позитивних змін, ініціаторами реформ та захисниками національних інтересів. Їхня діяльність сприяє зміцненню держави, розвитку громадянського суспільства та підвищенню рівня життя українців.
Потрібен шлях патріотів - розподіл власних зусиль на дві складові - покращення свого особистого благополуччя, та покращення благополуччя своєї країни. Варто зауважити, що зусилля, вкладені у суспільне вдосконалення, дають в сотні разів більшу віддачу, чим у розвиток особистого. Ті нації, котрі пішли шляхом патріотизму, сьогодні процвітають. Єдиний реальний шлях - це виховувати патріотів України, тобто таких людей, котрі пов’язують своє особисте благополуччя з благополуччям всієї України.
Головний шлях розвитку зрозумілий - це виховання патріотів України, їх об’єднання навколо спільних для всього суспільства цілей, перебирання на себе всієї повноти влади в країні, здійснення управління країною через жорстко контрольованих чиновників, насолода результатом.
Взаємовідношення президента з Україною прості і зрозумілі - він сам слугує їй, і прагне, щоб так само діяли всі інші, тобто теж були патріотами. Для патріотів головне не лідер, а досконала модель бажаного результату і консолідація нації по її досягненню.
Політичні аспекти та виклики
Суттю діючої політичної системи України є нещадна боротьба за владу. В результаті те, заради чого повинна існувати влада, перестало бути предметом її діяльності. Замість покращення ситуації в країні ми маємо стан політичної війни. Маскуються і особисті цілі влади - збагачення та задоволення владних амбіцій.
Існуючі політичні партії та громадських організації створені за зразком сумнозвісного Білого братства - члени змушені бути патріотами не України, а патріотами керівників цих організацій. Проте, коли з’явиться достатня кількість патріотів України, вони почнуть об’єднувати свої зусилля і створювати нові політичні партії чи реформувати існуючі. Головною особливістю їх буде те, що кожен патріот буде самостійним носієм всіх якостей, необхідних для ефективного управління країною. А завданням чиновників стане жорстко контрольоване виконання волі патріотів. Такий підхід відкриває шлях до об’єднання суспільства навколо спільних цілей.