Галицький край - історичний регіон України, який охоплює території Львівської, Івано-Франківської та більшої частини Тернопільської областей, а також південні частини Рівненської області та східні частини Підкарпатського воєводства Польщі. Його історія сягає глибокої давнини, а географічне розташування та політичні події відіграли значну роль у формуванні української ідентичності.
Карта Королівства Галичини та Лодомерії у 1775 році
Давні Часи та Київська Русь
У 6-9 століттях ці землі були заселені східнослов'янськими племенами білих хорватів і тиверців. З 10 століття вони увійшли до складу Київської Русі. У 981 році до Київської Русі було приєднано західну окраїну Галичини - Перемишльську землю.
Галицьке Князівство
Наприкінці 11 - у першій половині 12 століття у складі Київської Русі виділилися Звенигородське, Перемишльське і Теребовльське князівства. У 1141-45 князь Володимирко Володаревич об'єднав їх, перенісши столицю до Галича. За правління Ярослава Володимировича Галицьке князівство поширило свій вплив на середнє та нижнє Подністров'я.
Галицько-Волинське Князівство
У 1199 році внаслідок об'єднання Галицької та Волинської земель під владою волинського князя Романа Мстиславича виникло Галицько-Волинське князівство. Його володар, Данило Галицький, у 1253 році прийняв титул короля. У 1303 році було засновано Галицьку митрополію.
Галицько-Волинське князівство у 1245 році
Польський Період
У 1349 році більша частина Галичини була захоплена польським королем Казимиром III Великим. У ході боротьби між Польщею, Литвою та Угорщиною, Галичина перейшла до володінь васала Угорщини князя Владислава Опольського (1372-78, 1385-87). У 1387 році основна частина Галичини з містом Львів була анексована до Корони Польської, де у 1434 році було утворено Руське воєводство з центром у Львові.
Австрійський Період (Королівство Галичини та Лодомерії)
Унаслідок першого поділу Польщі 1772 року до Австрії перейшла українська Галичина з містом Львів, а також Південна Польща з містом Краків. Ці землі були об'єднані в єдину провінцію - коронний край Королівство Галичини та Лодомерії з центром у Львові. Східну частину називали Східною Галичиною, а західну - Західною Галичиною. Резиденцією австрійського губернатора був Львів. З 1787 до Королівства Галичини та Лодомерії було приєднано Буковину (1849 виділена в окрему адміністративну одиницю), а з 1795 сюди входили Холмщина і частина польських земель з містами Радом і Люблін (так звана Нова Західна Галичина, від 1809 передана Російській імперії; нині у складі Польщі). У 1809-15 роках Тернопільський округ Галичини належав Російській імперії.
Карта Королівства Галичини та Лодомерії на початку XX століття
Адміністративні зміни та кордони Галичини (1775-1849 рр.)
Межі Королівства Галичини та Льодомерії зазнавали змін протягом 1775-1849 рр. Внаслідок першого поділу Польщі до складу Галичини увійшли території Белзького, Руського та західної частини Подільського воєводств. Згодом, внаслідок третього поділу, до Галичини було приєднано значні території Краківського, Люблінського та Сандомирського воєводств ("Нова Галичина").
У 1809 році "Нова Галичина" увійшла до складу Великого Варшавського князівства, а Західне Поділля (Тернопільський край) - до складу Російської імперії. Після Віденського конгресу (1815) Австрії повернули Тернопіль, натомість "Нова Галичина" залишилась у складі Росії. Остання зміна кордонів відбулася у 1849 році, коли Буковину було відокремлено від Галичини.
Зміни адміністративних меж Галичини (1772-1849 рр.)
| Рік | Зміни в адміністративному поділі |
|---|---|
| 1772 | До складу Галичини увійшли території Белзького, Руського та західної частини Подільського воєводств |
| 1795 | До Галичини приєднано території Краківського, Люблінського та Сандомирського воєводств ("Нова Галичина") |
| 1809 | "Нова Галичина" увійшла до складу Великого Варшавського князівства, а Західне Поділля - до складу Російської імперії |
| 1815 | Австрії повернуто Тернопіль, "Нова Галичина" залишилась у складі Росії |
| 1849 | Буковину відокремлено від Галичини |
Автономія та Український Національний Рух
Після перетворення Австрійської монархії на Австро-Угорську в 1867 році, Галичині було надано статус автономної провінції. Це відкрило можливості для активізації українського, польського та єврейського культурного та політичного життя. Український національно-культурний рух, що зародився в 19 столітті, набрав розмаху, і Галичина стала важливим осередком національного руху та української політичної думки.
Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР)
19 жовтня 1918 року Українська національна рада у Львові проголосила утворення на західноукраїнських землях Української держави в межах Галичини й Буковини. 1 листопада 1918 року українська влада була встановлена у Львові та повітових містах Галичини. 3 січня 1919 року рада ухвалила закон про злуку ЗУНР з УНР в єдиній соборній державі.
Міжвоєнний Період та Друга Світова Війна
З липня 1919 до вересня 1939 року Галичина разом із Західною Волинню була окупована Польщею. У 1939-41 та з 1944 року Галичина увійшла до складу УРСР. Під час Другої світової війни, у серпні 1941 року, окупанти утворили дистрикт "Галичина", який приєднали до Генеральної губернії з центром у Кракові.
Галичина у Складі УРСР та Незалежної України
Після Другої світової війни західні повіти Галичини залишилися в Польщі, а більшість українського населення було переселено в УРСР або виселено на колишні німецькі землі в Польщі. Сьогодні Галичина є важливим історичним та культурним регіоном України, що відіграє значну роль у формуванні національної ідентичності.