Гайдамацький рух - важлива сторінка в історії України XVIII століття, сповнена боротьби за волю та незалежність. Цей рух, що охопив значну частину Правобережної України, став виразником протесту українського народу проти соціального, економічного та релігійного гніту Речі Посполитої.
Гайдамаки (від османсько-турецького слова, що перекладається як «нападати», «шарпати», «гнати», «переслідувати») - це селяни-втікачі, вигнанці-запорожці, кримські й ногайські татари, що об’єднувалися у ватаги (купи) і займалися степовим розбоєм («козацьким промислом»). Уперше назва «гайдамацьке гультяйство» була вжита в універсалі командира польських військ від 22 лютого 1717 р.
Кількість публікацій, на сторінках яких висвітлюються події, пов’язані з гайдамацьким рухом у ХVІІІ ст., є досить значною. Історик Петро Мірчук наводить список, в якому числиться 103 одиниці. Однак така значна кількість публікацій не посприяла з’ясуванню багатьох спірних питань і суперечностей, з якими кожен дослідник періоду гайдамацьких повстань приречений зіткнутися.
Передумови гайдамацького руху
Правобережна Україна була ізольована від Гетьманщини політикою Росії та Речі Посполитої. Річ Посполита, повернувши наприкінці XVII ст. Правобережжя, зуміла відновити колишню владу лише на початку XVIII ст. (1714 р.). Українські землі знову були розподілені між магнатськими родинами, яких налічувалося близько 40: Любомирські, Потоцькі, Чарторийські, Жевуські та інші.
Причини гайдамацького руху:
- Відновлення влади польської шляхти.
- Соціальне гноблення, посилення панщини до 5-6 днів та повернення кріпацтва.
- Полонізація українців, заборони щодо української мови, звичаїв, культури.
- Посилення релігійного гноблення, насадження католицизму та уніатства.
- Нечисленність польської армії на Правобережжі (4 тис.)
Щоб відродити життя на цих землях, магнати роздавали селянам земельні наділи та звільняли їх від усіх повинностей терміном на 15-20 років. Завдяки цим заходам Правобережна Україна швидко наповнювалася переселенцями з Галичини, Лівобережжя та інших районів, відроджувалося її життя. Проте після закінчення терміну слобід вимоги панів до селян зростали. Поверталося кріпацтво. Панщина сягала до п’яти-шести днів на тиждень. Посилення панщини та національно-релігійне гноблення призвели до широкого народного опору.
Політична карта Речі Посполитої, 1764 рік
Основні етапи гайдамацького руху
Період боротьби, визначений істориками як «гайдамацький», починається з перших років ХVІІІ ст., коли прапор боротьби за волю України підняли гайдамацькі ватажки Семен Палій і Самійло Самусь (1702 р.). Мета повсталих зафіксована не тільки у словах наведеної народної пісні, але і в багатьох документах, зокрема в універсалах С. Самуся і С. Палія, в яких були заклики «прогнати польську шляхту з України раз і назавжди». Польський історик Ян Парденя визнає, що повстання С. Палія і С. Самуся були «відгомоном традиційної козацької мрії про виборення козацької держави».
В сучасних підручниках історії України побутує твердження про те, що початок гайдамацького руху слід датувати 1734 роком, а саме з початку діяльності сотника надвірної міліції князя Любомирського з Шаргорода на прізвище Верлан, який зумів стихійні розрізнені повстання організувати і очолити. Ми погоджуємося з тим, що повстання гайдамаків після того, як його очолив Верлан вирізнялося організованістю і масштабністю, але масовий визвольний рух бере початок з повстання С. Самуся і С. Палія.
Основні етапи гайдамацького руху:
- 1734 р. - гайдамацьке повстання під проводом Верлана. Повстання охопило Київське, Подільське, Брацлавське та Волинське воєводства. Російські і польські війська придушили повстання. Ватажок з частиною прибічників втік до Молдови.
- Весна 1750 р. - другий спалах гайдамацького руху. Повстання знову охопило Брацлавщину, Київщину, Волинь, Поділля. Діяли численні загони, але російський уряд ввів війська і допоміг шляхті розправитися з повстанцями.
- 1768 р. - Коліївщина - найбільше гайдамацьке повстання.
Хронологічна таблиця подій гайдамацького руху
Коліївщина
Аналізуючи сучасні дослідження історії національно-визвольного повстання гайдамаків, відмітимо назву, яку отримало повстання в час найбільшого сплеску народного гніву у 1768 р. - «Коліївщина». Назва походить від слова «колій», тобто спеціаліст, який вміє умертвляти свиней для подальшого гастрономічного вжитку. Радянський дослідник гайдамацького повстання Г.Ю. Храбан твердить, що ця назва є вигадана поляками і неприйнятна для Українців.
У 60-х рр. XVIII ст. Правобережна Україна опинилася у складній ситуації. Продовжували діяти загони гайдамаків. Польська шляхта розділилася на прихильників і противників короля Станіслава Понятовського, який намагався провести реформи. Скориставшись спровокованою ситуацією, на початку 1768 р. Росія нав’язала Речі Посполитій трактат про зрівняння православних і протестантів у політичних правах із католиками.
Вчинені конфедератами насильства, нестабільність влади, постої військ, грабунки стали поштовхом до повстання, що увійшло в історію під назвою Коліївщина. Підготовка до повстання розпочалася в лютому 1768 р. Повсталі зібралися в урочищі Холодний Яр неподалік Мотронинського монастиря, де місцевий настоятель Мельхіседек Значко-Яворський, ревний поборник православ’я, освятив зброю повстанців для боротьби проти шляхти й начебто дав їм «золоту грамоту» від Катерини ІІ.
Максим Залізняк та Іван Гонта - лідери Коліївщини
Повстання швидко охопило Київське, Брацлавське, південь Волинського та схід Подільського воєводств. Коліївщина відрізнялася від попередніх повстань гайдамаків. Вістря боротьби було спрямоване проти польського панування, католицької церкви, утисків орендарів та соціального гноблення з боку шляхти. Метою боротьби проголошувалося створення порядків, де не було б «панів і підданих, а всі користувалися б козацькими вольностями», «аби очистити Вкраїну так, як і раніше було». Повстанці заявили полякам: «Все одно - Гетьманщина буде, не встоїтесь!».
Причини поразки гайдамацького руху
Причини поразки:
- Перевага російських і польських військ в озброєнні.
- Стихійність повстання, розрізненість у діях.
- Жорстокість повсталих відлякувала від них прихильників.
- Довірливість ватажків.
Коліївщина була останнім повстанням українців проти Речі Посполитої. Воно зазнало поразки.