Гумореска - це результат плідного розвитку традицій народного гумору, але вже на новому, вищому рівні літературного процесу. Можливо, секрет незмінного інтересу до гуморески полягає в тому, що наш народ обожнює сміх? Або ж у тому, що українська література має глибокі традиції в жанрі гуморески, і сатирики й гумористи завжди були і залишаються рідкісним явищем?
Іноді здається, що всі гуморески та фейлетони таких відомих майстрів, як Остап Вишня, Павло Глазовий, Степан Руданський, Степан Олійник, - це не плоди їх художньої уяви, а звичайні замальовки з реального життя. Гуморески цих та інших авторів вирізняються оригінальністю тематики, колоритністю героїв, правдивістю зображених подій та складною простотою гумористичного оповідання.
С. Руданський гуморески називав співомовками. Працювали в жанрі гуморески Остап Вишня, В. Ковінька, С. Воскрекасенко, Д. С. Олійник, Є. Дудар, С. Б. Чалий, О. Жолдак, Ю. Кругляк, В. Ю. Івакін.
Творчість Павла Глазового - гірка й прекрасна водночас правда про нас самих. Павло Глазовий - найулюбленіший український «сміхотерапевт» останнього півстоліття. Його буцімто невибагливі на «естетський» слух гуморески роблять людей веселішими, відкритішими, добрішими та оптимістичнішими. Його твори запалюють радістю і юні, й дорослі серця, підбадьорюють у найскладніші хвилини безнадії.
А ще - гумористичне оповідання Ярослава Стельмаха "Нахаба". "Мала Сторінка" пропонує до читання та підняття настрою різноманітні віршовані жарти від Євгена Дударя, Грицька Бойка, Василя Шаройка, Юрія Федьковича, Миколи Сингаївського, Анатолія Костецького, Євгена Летюка, Віктора Насипаного, Андрія Линника, Сергія Воскрекасенка, Павла Глазового, Степана Олійника, Анатолія Качана, Павла Гальченка.
Алегорія, пародія та їх роль у гумористичних творах
Алегорія (гр. allegoria - іномовлення) - вид метафори: іномовне зображення предмета чи явищ через інші, подібні до них, з метою наочно показати їх суттєві риси. Використовується, як правило, у загадках, байках і відзначається загальновпізнавальним характером.
Байки мають дві частини: розповідну і мораль, яка знаходиться на початку або в кінці байки. Байка (анг, франц. fable, лат. fabula) - невеликий, здебільшого віршований епічний твір світової літератури. Свій початок бере у фольклорі. Початки жанру байки пов'язують з ім'ям Езопа (VI ст. до н. е.). Йому приписують до 400 текстів. Серед відомих байкарів Крилова. В українській літературі був Г. Сковорода, працювали П. Гребінки, Л. Глібова, С. Руданського.
Пародія, - за словами Ю. Петровія, - різновид критики, полеміки, дискусій. Пародія (грец. "Пародія, - за словами Ю. Петровія, - різновид критики, полеміки, дискусій. відомо, криве дзеркало спотворює, гірко сміючись і радісно плачучи. істину. на себе. нього... прикинутися серйозною. "Орлеанська діва" Вольтера, "Золоте теля" І. Ільфа і Є. Петрова, мемуарні оповіді Б. Хмельницького в епос. у XVI ст. Котляревського.
Алегорія, пародія часто використовуються в гумористичних творах для створення комічного ефекту та висміювання певних явищ чи персонажів.
На завершення, гумор і сатира потрібні для того, щоб вилікуватися від усього хибного, поганого, некрасивого. Сміх потрібний, щоб ми весело прощалися зі своїми недоліками, щоб веселіше жили.
Приклади гуморесок:
| Автор | Назва гуморески | Тема |
|---|---|---|
| Павло Глазовий | "Що де значить романтизм?" | Шкільна освіта |
| Павло Глазовий | "Яких знаєш писателів?" | Література |
| Павло Глазовий | "От де хохма!" | Мова |
Урок закінчено. До побачення!