Кажуть, що афоризм - це роман одним рядком. Мабуть, так воно і є. Афоризм як мовностилістичне явище вивчається вченими із давніх часів. Метою дослідження є осмислення глобальної структури афоризмів, їх статусу та функціонування.
Визначення афоризму
Афори́зм (грец. αφορισμός, означення, вислів) - короткий, дуже влучний, оригінальний вислів, що виражає узагальнену думку у виразній, легкій для запам'ятовування формі, яка згодом неодноразово відтворюється іншими людьми.
В.М. Лесин та О.С. Пулинець визначають афоризм як коротке, лаконічне судження, що містить у стислій, зручній для запам’ятовування формі глибоку думку. Німецький стиліст Р.М. Майер вважає, що афоризм став самостійним жанром у світовій літературі завдяки французам Ларошфуко та Паскалю. Учений дає таке визначення афоризму: "Текст, що є стимулом до роздумів або квінтесенцією певних роздумів".
Т.І. Манякіна тлумачить афоризм як "короткий словесно-художній твір, що виражає окрему думку, яка представлена як загальнозначуща і оригінальна за формою і змістом", тобто виокремлює його від інших малих текстів з огляду на наявність у ньому авторської індивідуальності.
Особливість афоризму полягає в тому, що це гранично стисле і водночас вичерпне визначення предмета чи ситуації, яке конденсує набутий досвід суспільного життя, реальності, що оточує людину. Афоризми здебільшого впливають на свідомість оригінальністю формулювання думки в своєрідній, несподіваній, часом парадоксальній формі (наприклад: «Я знаю, що я нічого не знаю». - приписано Сократу).
Афористична проза, на їхню думку, є самостійним жанром: мудрі, дотепні й лаконічно висловлені думки вкладені у вишукану і яскраву форму [1: 39]. Афоризм як структурований жанр позначений рухомими межами. Різновекторність афоризмів, змінюваність їх форм дозволяє препарувати авторське, аксіологічне бачення, використовувати при цьому релевантні мовностилістичні моделі, а саме: паралелізм, хіазм, перерахування, антитезу, паралельні конструкції, силогізми, гру слів [2: 51].
Інформативна щільність та експресивність афоризму каузують конвергенцію стилістичних засобів. Дослідники відзначають клішованість окремих його моделей, що залежить від типів судження, омовлених у поверхневій структурі [2: 56]. Прагматико-комунікативна функція афоризму полягає в тому, щоб сприяти спілкуванню, порозумінню та реалізації естетичного ефекту.
Класифікація афоризмів
Дослідники афоризмів намагалися класифікувати афоризми з огляду на дієвість структурного, семантичного, дидактичного та функціонального критеріїв. Т.О. Буйницька надає перевагу логічно-семантичній класифікації афоризмів як "висловлюванням певного логічного судження". Досліджуючи тексти Е. Канетті, вона поділяє афоризми на 1) характеризуючі, що виявляють найсуттєвішу ознаку поняття або одну з найважливіших його властивостей, та 2) екзистенціальні, котрі констатують наявність або відсутність предметів, явищ, можливостей [2: 56].
Оскільки афоризми наближаються за своєю автосемантією до універсальних висловлювань, епіграм, лимериків, загадок, прислів’їв, їх можна класифікувати за наступними характеристиками:
- вічна істина: People ask for criticism, but what they only want is praise (S. Mаugham);
- присутність кванторів узагальненості: прислівників, прийменників, негацій: No wise man ever wished to be younger (J. Swift);
- присутність контрасту: The world gets better every day - then worse in the evening (Kin Hubbard);
- присутність спеціального початку: Where there’s marriage without love, there will be love without marriage (Franklin);
- використання риторичних питань: What is it: the man only a blunder of God, or God only a blunder of man? (Nietzsche) [4: 275].
Головна характеристика універсальних висловлювань - генералізація їх значення і, як результат, поява модального смислу. Генералізація значення цих висловлювань приводить до того, що типовою ситуацією їх застосування є повчання. Мовним суб’єктом тут виступає людина, яка демонструє свій досвід, причетність до моральних норм соціума.
Деякі дослідники поділяють афоризми на несерйозні (авторські гумористичні висловлювання) та серйозні. Першим притаманний парадоксальний, гумористичний, непрактичний характер. Їх функція полягає в тому, щоб звернути увагу адресата, здивувати його та створити гумористичний ефект. Серйозні афоризми позначені відточеністю, вишуканою формою, мають практичний характер та націлені на дієвість гуманних життєвих принципів [5: 151].
Заслуговують на окрему увагу виокремлення [6] типу авторських та анонімних висловлювань (Judge a man rather by his questions than by his answers (Voltair); Diplomacy is to do the nastiest things in the nicest way). Правомірною є репрезентація за їх витоками - прислів'їв, дефініцій, біблеїзмів, перифраз, слоганів Пор. Take care of the sense and the sounds will take care of themselves (Carroll); Bank is a place where they give an umbrella in fair weather and ask for it back when it begins to rain (Frost); Spieglein, Spieglein an der Wand, Wer ist der geizigste Chef im Land?; Die Frau lebt nicht vom Brot allein; Freicheit, Gleichheit, Sicherheit; Veni, Vidi, Vivaldi та ін.
Референтами афоризмів виступають люди, зокрема, їх гендерні відносини. Пор. A man considered to be ideal is a real punishment (Sophie Loren); Don’t tell the woman she is pretty, tell her there’s no other woman like her, and all roads will open to you (B. Shaw).
За походженням афоризми поділяють на народнорозмовні (до цього виду належать короткі народні узагальнювальні висловлювання, зокрема приказки й прислів’я) та літературно-книжні (сюди входять лише авторські висловлювання, зокрема слова крилаті). Це можуть бути як вирази, що виникли в контекстах неафористичного характеру, від якого вони відірвалися, перетворившись у самостійні одиниці («Лиш боротись - значить жить!» - І. Франко), так і вирази, що виникли самостійно як різновид специфічного літературного жанру - афористики («Думки та афоризми Козьми Пруткова», «Роздуми, або Висловлювання і моральні максими» Ф. Ларошфуко).
Афоризми і мова
Афоризми, як і прислів’я та сентенції, "інкрустуються" в тексті й характеризуються інтертекстуальністю [4: 276]. Поліфункціональність афоризмів зумовлена авторськими інтенціями, тема-рематичними векторами цих текстів та їх стилістичними особливостями.
Літературний афоризм як самостійний жанр виник з народних прислів'їв та приказок, але різниться від них фіксованим авторством. Афоризмами стали чимало висловів із творів українських письменників: І. Котляревського, Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, П. Тичини, М. Рильського та інших.
В такому разі мова - це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я... І поки живе мова - житиме й народ, яко національність... Рідна мова дається народові Богом, чужа - людьми, її приносять на вістрі ворожих списів.
Афоризми розвинулися у стародавніх греків з наукових суджень (перші зразки - «Афоризми» Гіппократа). Особливої популярності набули в епоху Відродження. У давньоруській літературі багаті на афоризми «Слово о полку Ігоревім», «Моління Даниїла Заточника».
Приклади афоризмів
Афоризм - це короткий влучний вислів, який виражає яку - небудь узагальнену думку. Наприклад:
- Борітеся - поборете! - слова з поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ» (це полум’яний заклик до боротьби проти національного й соціального гноблення).
- Через терни до зірок - латинський вислів(походить з твору давньоримського письменника і філософа Сенеки).
- Буря в склянці води - вислів належить французькому письменникові і філософу Ш. Л. Монтеск’є (велике хвилювання з незначного приводу, дрібної події, які штучно роздуваються).
- З корабля на бал - вислів належить російському письменникові О. Пушкіну (різка й несподівана зміна обставин).
- Для слави козацької - усталений зворот, широко вживаний у думах та історичних піснях.
| Автор | Афоризм |
|---|---|
| Т.Г. Шевченко | Учітеся, читайте, і чужому научайтеся, й свого не цурайтеся |
| О. Довженко | Історія - це святая святих народу |
| Д. Павличко | Життя без книг - це хата без вікна |
| Р. Декарт | Я мислю - отже, існую! |
Поверхнєва та глибинна структури афоризмів свідчать про їх автономність як жанру художньої прози, в якому омовлюється думка непересічної особистості стосовно вагомих подій / явищ соціума.