У цій збірці ви знайдете анекдоти на будь-який смак: про сімейні стосунки, роботу, політику та інші життєві ситуації. Читайте та діліться гарним настроєм з друзями!
Сімейні анекдоти
Чоловік узяв дружині і коханці путівки на один і той же курорт.
Дружина приїхала: море вражень, купа фотографій. Показує чоловікові:
- Це Люба, ми з нею в одному номері жили, це Світлана - ми з нею за одним столом сиділи.
Чоловік бачить на фото коханку:
- А це хто?
- А це Оленка, лярва, яких мало. Ні однієї ночі в готелі не ночувала, і кожен день з новим чоловіком.
Чоловік мовчки проковтнув.
Через кілька днів зустрічається з коханкою. Та ж купа фотографій. Ті ж враження. Доходять до фото дружини.
Чоловік:
- А це хто?
- Ой, це Галка. Така жінка! Ми її і в ресторан, і угори, і на шашлики запрошували. Вона ні в яку. Як приїхала з чоловіком, так все з чоловіком і з чоловіком.
Багато хто думає, що якщо дружина не в гуморі, то у неї проблеми.
Семья за ужином.
- Дети, у нас три новости! Две неприятные, и одна хорошая.
Папа: - Первая - на нашей машине поцарапан передний бампер.
Папа: - Поздравляем вашу маму!
Дочка зовёт меня вместе с ней есть кашу. Я отказываюсь, объясняю, что хочу похудеть, чтобы быть красивой.
Чоловік з дружиною дивляться фільм жахів. На екрані з'являється чудовище.
Анекдоти про дітей
Йдуть іспити в медінституті.
- А что завалила? Теорию?
- Гадаю так, - відповів тато.
- Путіну?! - перепитав здивований батько.
- Ну, - сказала Марійка, - уяви собі: Путін отримує валентинку з освідченням у любові від маленької українки. Він почне думати, що не всі українці такі погані, й любитиме світ трохи більше.
- Я знаю, татку, - відповіла Марійка.
Маленький хлопчик бігає по квартирі. Скидає книжки з полиць, розкидає одяг, перекидає стільці.
Робочі будні
- В аэропорту, туалеты мою.
- Ну и зачем тебе такая работа, брось её!
- ЧЁ?
Політичні анекдоти
Дзвінок.
- Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіслава!
- Харашо Міша, ето действительно важная новость.
- Ну, зара... (щитає)... Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали.
- Холєра, я зара вам віддзвоню. ..(за якийсь час)...
- Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано!
- Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.(за якийсь час)...
- Слава Йсу, пане Путін!
- Неужели? Очень жаль.
Інші анекдоти
Пізно ввечері йде блондинка додому через парк.
- Стояти!
Вона зупинилася.
- Лежати!
Лягла.
- Повзти!
Поповзла.
- Жіночко, вам погано?
- Без проблем!
- Бачу: ти їдеш в машині з відкритим верхом, бачу навколо машини сотні тисяч людей.
- Ну да. Народ мене любить!
- Навіщо ти в обидві сторони дивишся?
- Це Україна, чувак.
- Скажіть ... у Вас є ... такі штукенції. Розумієте...я з сином, і мені б небажано вголос вимовляти це.
- Ні.
Залишився я сьогодні один, дружина з сином пішли гуляти. Мене дорікнули, мовляв не можу вже котрий день приклеїти бічній поріжок, у балкона, пластиковий, син віддер. Ну я значить вирішив на клей «Секунда» посадити, щоб уже напевно. Налив я значить клею на цю деталь, не пошкодував, несу, сідаю, притискаю. Сиджу чекаю, тисну. Ну почекав, відпустив - ЗБС, тримається. Хотів піти ... херрак ... Засада ... Клей капнув на паркет, причому, походу конкретно капнув, а я наступив босою ногою, та й ще всією вагою сидів хвилини 3 ... Намертво коротше. Балкон відкритий, провітрював, холодно, закрити не можу. Мобіла лежить на столі, бачу ... Не дотягнутися ніяк, домашній ще ближче, але теж ніяк ... Намагаюся відклеїтися - боляче, не виходить, намертво сиджу. Дружина буде гуляти ще мінімум годину. Піндец мені ... Спочатку я назвав себе всім тим, як називаю тих, хто мене підрізає на дорозі ... Спробував поплювати, може розмочити небагато, ніфіга. Потім подумав ... А може мені, я вибачаюся, насцяти на ногу? Може проканає? Жінка не мала мене знайти в такому ідіотському становищі, вона б сміялася ще рік ... Ну наважився, насцяв ... НІ-ХІ-РА! У підсумку я замерзлий, приклеєний і обісцяний ... Сиджу курю, чекаю неминучого сорому і стьобу дружини. Дзвонить, я не відкриваю зрозуміло ... Вертить ключами, ну думаю все, ща почнеться ... Якщо коротко, то після усвідомлення, що сталося вона тупо впала на підлогу і билася в істериці ... Потім підійшла ближче, зрозуміла що я сиджу в калюжі, дізнавшись, що це за калюжа впала ще на 5 хвилин. Взявши з мене обіцянку зводити її в ресторан, принесла мені бутель розчинника ... У мене тепер психологічна травма, ось так от.
- Слухай мене уважно, жінко.
Йде урок.
- Сідай, два.
- Сідай, два.